Книга 
Loading...
Сохранить из браузера 
ГотовоДата последнего обновления: 26.08.2026
Глава̀ втора́я. Ѡ҆ є҆́же не зави́дѣти кому̀ ни во

Ча́сть г҃

Глава̀ втора́я

Ѡ҆ є҆́же не зави́дѣти кому̀ ни во є҆ди́ной ве́щи сегѡ̀ мі́ра.

Не зави́ди, человѣ́че, ниеди́ному кому̀ ѡ҆ благополуче́ніи сегѡ̀ вѣ́ка преходя́ща: трава́ бо є҆́сть и҆ цвѣ́тъ се́льный, вся́ка ве́щь въ мі́рѣ: не зави́ди бога́ту и҆ сла́вну, ни въ земны́хъ сласте́хъ гобзу́ющему: но въ добродѣ́телехъ процвѣта́ющему благоу́менъ подража́тель бу́ди. Почто́ бо ѡ҆ настоя́щихъ благополуче́ніихъ зави́дѣти и҆́маши, поне́же вся̑ въ мі́рѣ се́мъ вре́мєнная и҆ тлѣ̑нная су́ть; и҆лѝ бога́тъ, во вѣ́ки ли та́кѡ пребу́детъ; А҆́ще кто̀ въ сла́сти и҆ благополуче́ніи и҆з̾ѡби́луетъ, всегда́ ли; Но ѕѣлѡ̀ на ма́ло вре́мя дана̀ сія̑ су́ть.

[в҃] Не зави́ди оѹ҆́бѡ ни є҆ди́ной ве́щи сегѡ̀ мі́ра: не зави́ди и҆мѣ́нію, бога́тству же и҆ сла́вѣ, и҆ вся́кому плотско́му наслажде́нію: не зави́ди са́ну, че́сти, и҆ вся̑кимъ досто́инствамъ: не зави́ди внѣ̑шнимъ жили́щамъ и҆ прекра́сному зда́нію, и҆лѝ ко́ему и҆з̾ѻби́лію: вся̑ бо сія̑ вре́мєнна и҆ тлѣ̑нна су́ть: вся̑ преходя̑ща, и҆ ꙗ҆́кѡ ды́мъ вско́рѣ и҆счеза̑ющая. Вся̑ здѣ̀ ѡ҆ста́нутъ, вся̑ въ пра́хъ и҆ пе́пелъ премѣня́тся, ничто́же бо є҆́сть вѣ́чно на землѝ: то́чію си̑мъ благоразу́мнѡ зави́ди, а҆́ще кто̀ присоедини́тся гдⷭви, а҆́ще сподо́бится благода́ти прⷭта́гѡ дх҃а. А҆́ще бо кто̀ сію̀ пріи́метъ, па́че всѣ́хъ бога́тыхъ и҆ сла́вныхъ богатѣ́йшій и҆ сла́внѣйшій бу́детъ.

[г҃] Не зави́ди, а҆́ще кого̀ почита́ютъ и҆лѝ сла́вятъ, и҆лѝ въ че́мъ кто̀ и҆з̾ѡби́луетъ па́че тебѐ: но ꙗ҆́кѡ сѡ́нная мечта̑нія сія̑ бы́ти вмѣня́й. Не зави́ди земны̑мъ тлѣ́ющымъ веще́мъ, но къ нбⷭнымъ вѣ́чнымъ се́рдце твоѐ впере́нно и҆мѣ́й: не се́ бо є҆́сть бл҃года́ть бж҃ія, є҆́же ѡ҆би́ловати въ че́мъ, и҆лѝ почита́ему бы́ти на землѝ, но є҆́же пребы́ти всегда̀ при бз҃ѣ. Ве́лія є҆́сть боя́знь и҆ стра́хъ въ земны́хъ благополуче́ніяхъ ѡ҆би́лующему: внеза́пу бо приходи́ти ѡ҆бы́че тяжча́йшее и҆змѣне́ніе, и҆ ѡⷮчужде́ніе воспрія́тыхъ благи́хъ си́хъ. Не мно́го ли бѣ̀ пре́жде сла́вныхъ, бога́тыхъ, хра́брыхъ, прему́дрыхъ; но дне́сь сѣ́хъ земля̀ покры̀, и҆ па́мять и҆́хъ ꙗ҆́кѡ небы́вшихъ поги́бе. Человѣ́къ бо ꙗ҆́кѡ трава̀, дні́е є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ се́льный, та́кѡ ѡ҆цвѣте́тъ: ꙗ҆́кѡ ду́хъ про́йде въ не́мъ, и҆ не бу́детъ, и҆ не позна́етъ ктому̀ мѣ́ста своегѡ̀, глаго́летъ прⷪро́къ (ѱало́мъ р҃в).

[д҃] Вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ не ѕѣлѡ̀ зави́дѣлъ бы є҆сѝ, притво́ренъ вма́лѣ ѻ҆́бразъ ца́рскій не себѣ̀ нося́щему, и҆лѝ въ со́нномъ мечта́ніи богатѣ́ющему: нижѐ сему̀ зави́дѣлъ бы є҆сѝ, а҆́ще бы кто̀ на є҆ди́нъ де́нь получи́лъ ку́ю по́честь, и҆ посе́мъ надо́лзѣ безче́ствованъ бы́лъ бы. Сегѡ̀ ра́ди а҆́ще кто̀ сла́вится, да сла́вится: а҆́ще кто̀ богатѣ́етъ, да богатѣ́етъ: ты́ же себѣ̀ внемлѝ, хваля́йся, ѡ҆ гдⷭѣ то́чію да хва́лится, богатѣ́яй, ѡ҆ гдⷭѣ да богатѣ́етъ, гл҃етъ а҆пⷭтолъ (Корі́н. заⷱ р҃є).

[є҃] Не зави́ди похваля́ємымъ, а҆́ще кого̀ похваля́ютъ и҆ сла́вятъ человѣ́цы: но съ похваля́ющими и҆ ты̀ благо́е похваля́й, ѕло́е же молча́ніемъ преходѝ. Не зави́ди, а҆́ще кого̀ блажа́тъ, и҆ всѝ до́брѣ глаго́лютъ ѡ҆ не́мъ: нѣ́сть бо постоя́нно похвале́ніе чл҃вѣ́ческое, но ѕѣлѡ̀ превра́тно: ѻ҆вогда̀ похваля́ютъ человѣ́цы, ѻ҆вогда́ же ѕла̑я вѣща́ютъ: ѻ҆́віи сла́вятъ, ѻ҆́віи же безче́стятъ: ѻ҆́вымъ оѹ҆го́днѡ, други̑мъ же нѣ́сть: дне́сь нѣ́кто почте́нъ бы́сть, оѹ҆́трѡ же внеза́пу ѡ҆безче́стися. Не пребыва́етъ во є҆ди́ной мѣ́рѣ, ни похвала̀, нижѐ безче́стіе человѣ́ческое, но вся̑ вско́рѣ и҆змѣня́ются.

[ѕ҃] Почто̀ бг҃у въ бж҃іихъ зави́диши; почто̀ бг҃у въ бж҃іихъ возбраня́еши; Не зави́ди оѹ҆́бѡ ни є҆ди́ному человѣ́ку ни въ че́мже но досто́инъ пред̾ бг҃омъ бы́ти потщи́ся, да и҆ ты̀ пріи́меши по мѣ́рѣ, є҆гѡ́же досто́инъ бу́деши: нѣ́сть бо лицемѣ́рія оѹ҆ бг҃а, но пра́ведное кому́ждо по достоя́нію возме́здіе. Ѻ҆́нъ бо всѣ́хъ человѣ̑къ пра́вою мѣ́рою по возмо́жному оѹ҆мѣ́ри, и҆ кого́ждо свое́ю че́стію почтѐ, ѻ҆́ваго си́це, ѻ҆́ваго же си́це: но наипа́че блаже́нъ се́й человѣ́къ, є҆му́же гдⷭь бг҃ъ є҆гѡ̀, глаго́летъ прⷪро́къ (ѱало́мъ л҃в).

[з҃] Почто̀ зави́дѣти и҆́маши всѣ́хъ че́сти и҆ досто́инствамъ; Поне́же ты̀ є҆ди́нъ са́мъ вся̑ ѡ҆б̾я́ти не мо́жеши. Почто̀ зави́дѣти и҆́маши благополуче́нію сегѡ̀ вѣ́ка преходя́ща; Поне́же всѐ вско́рѣ прехо́дитъ, всѐ мимои́детъ. Мі́ръ се́й преле́стенъ є҆́сть, и҆ вся̑ въ не́мъ превра̑тна: дне́сь почита́ніе, оѹ҆́трѡ же оѹ҆коре́ніе: дне́сь сла́ва, оѹ҆́трѡ же безче́стіе: є҆ли́кѡ кто̀ наипа́че просла́вится, вознесе́тся че́стію, толи́кѡ посе́мъ наипа́че ѡ҆безче́стится: здѣ́ ли, и҆лѝ ѻ҆на́мѡ въ гряду́щей жи́зни.

[и҃] Не бу́ди за́вистію снѣда́яй себѐ, ви́дя и҆нѣ́хъ, па́че тебѐ почита́емыхъ, сла́вимыхъ, и҆ богатѣ́ющихъ. Бг҃ъ бо вѣ́сть свои́ми судьба́ми ка́кѡ твори́тъ: кому̀ что̀ да́руетъ, ѻ҆́нъ лу́чше са́мъ вся̑ вѣ́сть да́ти. Не лѣ́ть ли господи́ну сотвори́ти во свои́хъ сѝ, ꙗ҆́коже хо́щетъ, ѻ҆́вому сіѐ, ѻ҆́вому же ѻ҆́но; не зави́ди оѹ҆́бѡ, да не оѹ҆слы́шиши ѡ҆сужде́нія гла́са глаго́люща: возмѝ своѐ и҆ и҆дѝ: не лѣ́ть ли мѝ въ мои́хъ сотвори́ти, ꙗ҆́коже а҆́зъ хощу̀, по є҆ѵⷢльской при́тчи (Матѳ. заⷱ п҃); Сегѡ̀ ра́ди преста́ни за́висти, ѡⷮве́ржи не́нависть, да не внѣ̀ черто́га хрⷭто́ва ѡ҆ста́неши: зави́дяй бо ꙗ҆́кѡ оѹ҆бі́йца су́дится, глаго́летъ нѣ́кто.

[ѳ҃] За́висть всему̀ ѕлу̀ є҆́сть вина̀, всему́ же благо́му супоста́тъ. За́висти ра́ди ка́інъ а҆́веля оѹ҆бѝ: и҆са́ѵъ і҆а́кѡва преслѣ́дова, сау́лъ дв҃да гонѝ: и҆ тма́ми тє́мъ за́висти ра́ди дѣ́ются ѕла̑я въ мі́рѣ. За́висть и҆ не́нависть затворя́ютъ нб҃о, ѡ҆слѣпля́ютъ ра́зумъ, помрача́ютъ ду́шу. ѡ҆тягча́ютъ со́вѣсть, ѡ҆печаля́ютъ бг҃а, веселя́тъ бѣ́сы. Зави́дяй, и҆ ненави́дяй бра́та своего̀, во тмѣ̀ хо́дитъ, и҆ не вѣ́сть ка́мѡ и҆́детъ, глаго́летъ а҆пⷭлъ (І҆ѡа́н. заⷱ ѻ҃). За́висть не вѣ́сть предпочита́ти полє́зная: и҆дѣ́же за́висть и҆ рве́ніе, та́мѡ нестрое́ніе, гл҃етъ а҆пⷭлъ (І҆а́к. заⷱ н҃є).

[і҃] Тѣ́мже во свое́мъ ѡⷮ бг҃а оѹ҆строе́ніи благода́ренъ пребу́ди: на се́мъ престава́й, є҆́же тѝ бг҃ъ дадѐ: вя́щшымъ же тебѐ въ благополуче́ніи и҆ че́сти не зави́ди: въ не́же зва́нъ є҆сѝ и҆ оѹ҆стро́енъ, въ то́мъ пребыва́й, вя́щшымъ же зави́стнѣ не ревну́й. Предпочте́нныхъ ѡⷮ бг҃а и҆ ѡⷮ человѣ̑къ и҆ ты̀ предпочита́й, и҆ ко ѡⷮвѣща́нію ѻ҆́нѣмъ любе́зенъ и҆ смире́нъ бу́ди. Є҆му́же бг҃ъ что̀ дарова̀, ты̀ за́вистію не ѡⷮе́мли: тебѣ́ же є҆́же не дано̀ бы́сть, го́рдостнѣ себѣ̀ не восхища́й: никто́же бо собо́ю прія́ти что̀ мо́жетъ, а҆́ще не бг҃ъ кому̀ да́руетъ. Вся́ка вла́сть и҆ че́сть ѡⷮ бг҃а, ꙗ҆́коже глаго́летъ а҆пⷭлъ (Ри́м. заⷱ ра҃і).