Глава в҃і.
а҃. Ю҆́ношествꙋющымъ ѹ҆́бѡ въ тече́нїи се́мъ, ѕѣлѡ̀ до́брѣ и҆ и҆зрѧ́днѣйше, лꙋ̑чшаѧ и҆ вы̑шшаѧ предлага́й: созади́ же, и҆лѝ разꙋмѣ̑нїемъ, и҆лѝ нра́вы сꙋ́щымъ, млеко̀ ꙗ҆́кѡ младе́нствꙋющымъ: вре́мѧ бо є҆́сть всѧ́кїѧ снѣ̑ди. Та́ѧжде нѣ́кимъ и҆ ѹ҆се́рдїе и҆ печа́ль и҆нѣ́мъ мно́жицею сотвори́ла є҆́сть снѣ̑дность. Внима́ти подоба́етъ на присꙋ́тствꙋющыѧ къ сѣ̑мене сегѡ̀ посѣ̑ѧнїю: ѡ҆ вре́мени, и҆ лицѣ̀, и҆ коли́чествѣ, и҆ ка́чествѣ.
в҃. Нѣ̑цыи сꙋ́дъ воспрїѧ́тїѧ сегѡ̀ въ ничто́же вмѣни́вше, дꙋ́шы безслове́снѣ па́ствити покꙋси́шасѧ: ѻ҆ба́че и҆ мно́го бога́тство пре́жде и҆мꙋ́ще, тщи́ми рꙋка́ми ѿсю́дꙋ ѿидо́ша, и҆нѣ́мъ то̀ ѿ воспрїѧ́тїѧ сегѡ̀ раздѣли́вше.
г҃. Ꙗ҆коже сꙋ́ть сво́йствєнна и҆ рѡ́дна ча̑да, и҆ сꙋ́ть ѿ двобра́чїѧ, а҆ и҆́на долꙋпове́ржєнна, а҆ и҆́на ѿ рабы́нь: та́кѡ и҆ воспрїє́мникъ мнѡ́жайша соглашє́нїѧ познава́ютсѧ: є҆́сть воспрїѧ́тїе сво́йственнѣ, дꙋшѝ преда́нїе за дꙋ́шꙋ бли́жнѧгѡ ѡ҆ всѣ̑хъ: и҆ є҆́сть преждебы́вшихъ грѣхѡ́въ и҆ то́чїю: и҆ є҆́сть послѣждебыва́ющихъ и҆ то́чїю: и҆ є҆́сть повелѣ̑нїй свои́хъ тѧготꙋ̀ прїима́ти, скꙋ́дости ра́ди дх҃о́вныѧ си́лы, и҆ лише́нїѧ безстра́стїѧ: и҆ въ са́момъ ѻ҆́номъ соверше́нномъ воспрїѧ́тїи, по ѿсѣче́нїю во́ли, и҆ сꙋ́дъ но́симъ.
д҃. Ро́денъ сы́нъ, во ѿхожде́нїихъ ѻ҆тца̀ познава́етсѧ.
є҃. Да смотрѧ́етъ предстоѧ́тель се́й, и҆ ѕѣлѡ̀ да зна́менꙋетъ сопротивлѧ́ющихсѧ є҆мꙋ̀, въ нѣ̑кихъ и҆ прекосло́вѧщихъ: и҆ пред̾ нѣ̑кими велмо́жами тѣ́мъ запреще́нми тѧжча́йшими да запреща́етъ, стра́хъ и҆ во и҆нѣ̑хъ ѻ҆́нѣми сотворѧ́ѧ: а҆́ще и҆ тѧ́жцѣ ѡ҆ запреще́нїихъ ѻ҆́нѣхъ ѹ҆грыза́еми быва́ютъ: лꙋ́чше бо є҆́сть вре́да є҆ди́нагѡ, ѹ҆цѣломꙋдре́нїе мно́гихъ.
ѕ҃. Сꙋ́ть нѣ̑цыи вы́ше си́лы своеѧ̀, ѿ любвѐ дх҃о́вны подвиза́еми, бремена̀ и҆́нѣхъ воспрїе́мшїи, ре́кшаго помина́юще: бо́лшїѧ (ѿ) сеѧ̀ любвѐ никто́же и҆́мать, и҆ прѡ́чаѧ (і҆ѡа́н. є҃і, г҃і): и҆ сꙋ́ть и҆́ни, и҆ си́лꙋ воспрїѧтїѧ и҆́нѣхъ не́гли ѿ бг҃а прїе́мшїи, и҆ не сла́дцѣ бра́тнѧгѡ ра́ди сп҃се́нїѧ себѐ влага́ющїи въ тѧгѡты̀: и҆ а҆́зъ тѣ̑хъ, ꙗ҆́кѡ не стѧжа́вшихъ любвѐ, ѡ҆ка́ѧхъ: ѡ҆ пе́рвшихъ, рече́но нѣ̑гдѣ ѡ҆брѣто́хъ: и҆зводѧ́й досто́йно (честно́е) ѿ недосто́йна, ꙗ҆́кѡ ѹ҆ста̀ моѧ̀ бꙋ́детъ (і҆ерем. ѕ҃і, ѳ҃і): и҆, и҆́мже ѻ҆́бразомъ сотвори́лъ є҆сѝ, да бꙋ́детъ тѝ.
з҃. Смотрѧ́й и҆ ѻ҆́но, прошꙋ̀: и҆́же по помышле́нїю грѣ̑хъ предстоѧ́телевъ, го́ршїй ѿ и҆́же по дѣ̑йствꙋ по́слꙋшниковагѡ сꙋ́дитсѧ: поне́же ле́гшъ є҆́сть и҆ во́иновъ грѣ̑хъ, па́че воево́дына ѕлосовѣ̑тїѧ.
и҃. Наꙋча́й по́слꙋшникѡвъ, тѣлє́снаѧ ѹ҆́бѡ и҆ блꙋ̑днаѧ, не по ви́дꙋ и҆сповѣ̑довати: прѡ́чаѧ же всѧ̑, по ви́дꙋ въ нощи́ же и҆ во днѝ воспомина́ти согрѣшє́нїѧ.
ѳ҃. Неѕлѡ́бивымъ ѹ҆́бѡ ѿню́дъ къ дрꙋгъ дрꙋ́гꙋ бы́ти ѡ҆бꙋча́й, себѐ ѻ҆́бразъ предлага́ѧ: мꙋ̑дрымъ же ѕѣлѡ̀ проти́вꙋ бѣсѡ́мъ.
і҃. Да не ѹ҆таева́етсѧ тебѐ ра́зꙋмъ ѻ҆́нъ ѻ҆ве́цъ си́хъ ѡ҆ ѹ҆свое́нїихъ свои́хъ: намѣ̑ренїе бо є҆́сть волкѡ́мъ ѻ҆́нѣмъ, тщали́выхъ лѣни́выми разорѧ́ти.
а҃і. Не лѣни́сѧ просѧ̀, и҆ за ѿню́дъ неради́выхъ молѧ́сѧ, не да поми́ловани бꙋ́дꙋтъ: сїе́ бо про́чее невозмо́жно є҆́сть, ѻ҆́нѣмъ не споспѣ̑шествꙋющымъ: но ꙗ҆́кѡ да бг҃омъ воздви́гнꙋтсѧ ко тща́нїю.
в҃і. Не́мощни съ є҆ретїкѝ да не ꙗ҆дѧ́тъ, ꙗ҆́коже и҆ во пра́вилахъ рече́но є҆́сть: си́лни же, во вре́мѧ а҆́ще ѿ невѣ̑рныхъ вѣ̑рою побꙋжда́еми быва́ютъ, и҆ хотѧ́тъ пойтѝ, да и҆́дꙋтъ на сла́вꙋ гдⷭ҇ню.
г҃і. Не и҆звинѧ́йсѧ невѣ̑дѣнїемъ: не ѹ҆вѣ̑дѣвый бо, и҆ сотвори́вый достѡ́йна ра́нъ, бїе́нъ бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ не ѹ҆вѣ̑дѣ (лꙋкѝ в҃і, м҃и).